Справочник Николаева

Nikolaev City - Справочник предприятий Николаева

Вы здесь

Главная » Николаев в лицах » Персона
Артем Бебик: постмодерністська (не)серйозність

Мистецтво споглядає людей. Воно втілює в собі експерименти свідомості автора, виводить нас із старих рамок і ставить в нові, кидає сприйняттю виклик нестандартною формою і різким змістом. Минуле сторіччя навчило нас милуватися порожнечею білих аркушів паперу, вдивлятися в чорні квадрати і цінувати філософське безглуздя абсурду. Не відомо, коли постмодерн вперше дістався Миколаєва, але наразі сприймається вельми позитивно. Молодий миколаївський літератор Артем Бебик розповів, як він творить, антижартує і насолоджується безмежністю порожнечі реальності.

Артем Бебік: постмодерністська (не)серйозність

Кореспондент: Отже, коли ти почав цікавитися літературною творчістю?

Артем: Я в дитинстві любив читати, захоплювався фантастикою та фентезі. Згодом почав писати прозу, у мене навіть чотири глави роману є. Серйозно займатися літературою я вирішив два роки тому, зараз є плоди – мої твори опублікували у збірнику «Золота Арфа».

Кореспондент: Якого напряму творчості дотримуєшся?

Артем: Я наліпив ярличок «постмодернізм», але з маркетологічною метою. Він добре характеризує мою творчість – тобто всього потроху. Я не розділяю поезію чи прозу, це знову ж таки просто ярлики для розуміння іншими людьми. Я пишу просто текст, літери, де є певна ритміка. Однак, якщо казати стандартно: використовую переважно формат верлібру.

Кореспондент: Розкажи про свої «антижарти»!

Артем: Антижарти – це стьоб над гумором, який вже приївся, себто такий собі «постгумор». Це жарти, в яких смішна частина замінена на побутову. Мої антижарти – це переважно переробки відомих анекдотів, де побутове подекуди є дещо абсурдним, але воно все одно побутове. Наприклад:

- Як називається мусульманин за штурвалом літака?
- Пілот.

На зборах щирих українців:
- Шановне товариство, серед нас є москалі?
- Ні!
- Точно нема?
- Точно нема!
- Дякую за інформацію.

Артем Бебік: постмодерністська (не)серйозність

Кореспондент: Де береш натхнення для творчості?

Артем: Мене надихає музика. Також - чужа літературна творчість, адже постмодернізм – це цитування, позичання якихось образів у попередників (для подальшої деконструкції). Ще – жіноча врода. І медитація - проте я не вважаю її банальним сидінням у позі лотоса, натомість - це розмірковування над буттям, спроби розчепити реальність на атоми та намагання осягнути порожнечу (так звана "медитація на порожнечу"). Як сказала одна мудра людина: "Це важко осягнути, втім і не треба", однак порожнеча - якщо коротко – це об'єктивна реальність, відокремлена від нашого сприйняття. Я це розумом розумію, але осягнути і прийняти поки що не вдалося. І ледь не забув - мене ще, звісно ж, надихає Інтернет, куди ж без цього інформаційного наркотику.

Кореспондент: Нещодавно ти зачитував твір «Коротке кохання», в якому кожне слово починається з літери «К». Що це значить?

Артем: Колись в Інтернеті я читав історію про Богдана Косіва, твір власне йому і присвячений. Їхав Богдан із іноземними друзями в потязі і казав, що наша мова – найкрутіша. Щоб це довести, він зачитав оповідання на букву «П», потім – вірш, де так само всі слова на букву «С». У мене виникла думка трошки підіграти йому. Сюжет тут – банально побутовий, я хотів звернути увагу на форму.

Уривок з «Короткого Кохання»:

Кмабуть, к’я кстав каж кчервоний квід ксорому кта клюті: "Кале кж..." Кне квстиг кдоговорити, кбо кодна кз кних кдістала кніж кі кпирнула кмене кілька кразів ку кживіт. Кдівчина кпоклала кзброю кназад кдо ксумочки, кі кподружки кпішли ксобі кдалі.

Кореспондент: Були ще якісь експерименти з формою творчості?

Артем: У мене є вірш «Крапка». Він власне з крапки і складається. Що найцікавіше, я його читав на літературному вечорі останнім віршем. Прочитав, як крапка читається в тексті - тобто ніяк, помовчав просто. Ще я люблю повторення слів. Слова – це лише набір літер, і я намагаюсь людям про це нагадати, читаю одне і те саме слово з різною інтонацією. Я така людина, що не люблю дуже серйозне ставлення до чогось, в тому числі - до поезії, прози, мистецтва...

Артем Бебік: постмодерністська (не)серйозність

Кореспондент: Чим займаєшся окрім літератури?

Артем: Я раніше музикою займався, майже чотири роки грав у гурті NoiZeless та інших проектах на ударних. Потім покинув, і одна з причин – тому, що хотів приділити більше уваги та часу заняттю літературою. Зараз ми з друзями досі інколи збираємось пограти для себе. Ще я працюю, веду блог(artem-bebik.blogspot.com), з людьми спілкуюсь. Наразі я би назвав своє життя умиротворенним - просто живу, як хочеться, намагаюся насолодитися миттю, бо нічого окрім теперішнього моменту й не існує. Минуле - це спогади, майбутнє - це здогадки. Не люблю складати плани на майбутнє - від них лише розчарування.

Кореспондент: Завжди українською мовою розмовляєш?

Артем: У мене немає російської крові, але раніше я розмовляв на миколаївському діалекті російської мови. Подумав, чому б не розмовляти українською? Зараз переходжу на російську тоді, коли до мене звертаються росіяни, які української не розуміють. До речі, мені не подобається слово “суржик”, воно існує, щоб виокремити та принизити певну категорію людей. По суті, мова не знає кордонів, тому я й лінгвістично експериментую: у мене і суржик є, і різноманітний сленг, і азірівка, і нецензурщина.

Кореспондент: Як ставишся до політики?

Артем: Люди гроші заробляють, можна так сказати. Не думаю, що політику може змінити звичайний народ (хіба що знищити). Це – внутрішньокланові ігри “еліти”.

Кореспондент: В творах ти часто використовуєш ненормативну лексику. Наскільки для тебе це важливо?

Артем: Це ж просто слова. У людей щодо них є упередження, у мене немає. Я би не сказав, що використовую їх заради епатажу, але це - частина лексикону, якої я не соромлюся. Якщо якесь слово хочеться написати, я його пишу, а люди потім дивуються і обурюються. Але ж мистецтво нікому нічого не повинне.

Кореспондент: Розкажи про проект “Постмодерністські Уроки”( vk.com/postmodernist_lessons)

Артем: У мене з собою завжди є блокнот, куди я записую якісь думки. Згодом я вирішив викладати думки та ідеї в форматі афоризмів в Інтернет. У цієї групи вже понад 700 підписників.

Артем Бебік: постмодерністська (не)серйозність

Кореспондент: Що думаєш про літературний рух в Миколаєві?

Артем: Він слабенький, але його можна активізувати. Ситуація з виданнями дуже погана – це проблема для прозаїків, а поети можуть ходити на літературні вечори, які проводяться. Мені до вподоби їх хаотичний формат, це не мають бути “совкові” заходи, де всі сидять з рівними спинами і хлопають по команді. На жаль, у нас немає літературних об’єднань, де люди б збиралися за літературними напрямками і робили щось разом. Також недостатнє висвітлення у пресі – лише кілька статей в місцевих ЗМІ, хоча це вже добре. Щодо миколаївських літераторів, мені подобається поезія Романа Неграмотного, Олега Дороша і божевільна проза Тані Грачової.

Блог Артема Бебика: artem-bebik.blogspot.com
Публічна сторінка вконтакті: vk.com/artem_bebyk
Проект “Постмодерністські Уроки”: vk.com/postmodernist_lessons
Твітер: twitter.com/artem_bebik

Автор: Ксения Демченко

09 Дек. 2012 - 12:57

Добавить комментарий